Itstore | Картонно-паперова фабрика

Відразу після закінчення громадянської війни радянські люди дружно взялися за реконструкцію та розширення старих паперових фабрик.
Але й цього виявилося замало. Попит на папір значно перевищив вироблення паперу у роки.

Радянський уряд і партія вирішили побудувати в країні кілька великих целюлозно-паперових комбінатів.

Вже взимку 1926 року розгорнулися будівельні роботи правому березі Волги, неподалік міста Балахни. Несподівана повінь ненадовго призупинила будівництво нового комбінату.

Але незабаром паводок припинився, весняні води, що затопили будівельний майданчик, пішли геть. Не встигла підсохнути Територія будівництва, як ентузіасти вже почали закладати фундаменти заводських будівель.

Як і на багатьох інших будівлях першої п’ятирічки, роботи велися майже безупинно.

Адже надто великою була ще потреба в папері.

Ударному будівництву допомагала вся країна. Для складання та монтажу двох папероробних машин прибула група металістів із Сормова, а для їхнього пуску прибули сіточники з Красногородської та Окулівської паперових фабрик.

Надовго запам’ятали робітники нового комбінату 20 серпня 1928 року. Цього дня було отримано перші рулони газетного паперу.

Вони були відразу відправлені до Москви, в друкарню газети Правда.

Минуло чотири роки і ще три паперові машини стали постачати папером країну. До кінця першої п’ятирічки на комбінаті виробляли вже в 12 разів більше паперу, ніж вся радянська целюлозно-паперова промисловість відвантажила видавництвам і друкарням у 1928 р. А. М. Горький, який побував на Балахнінському комбінаті, із захопленням писав: десятки верст паперова фабрика Балахни, про яку хочеться говорити урочистими віршами, як про одне з прекрасних створінь людського розуму.

Там людина зразково показала, як розум, розрахунок і уява можуть змусити працювати інші сили, залишаючи людську силу вільною машиною, що тільки спостерігає, керує.

На паперовій фабриці Балахни колоди з берега Волги, з води самі йдуть під пилку, розпиляні без допомоги людини повзуть у барабан, де вода миє їх, знімає кору, повзуть далі жолобом, на висоту сотні футів, утворюючи піраміди.
З цих пірамід також самі вирушають до машини, вона розтирає їх у кашу, каша тече на сукні іншої машини; а з неї опускається величезними рулонами паперу прямо на платформи товарного поїзда. Того ж року, коли перші рулони газетного паперу вантажили в Балахні на платформи, на річці Сясь, у Ленінградській області піднялися труби іншого гіганта, який почав виробляти целюлозу і постачати нею кілька десятків паперових фабрик.

У роки Великої Вітчизняної війни, коли гітлерівці захопили та зруйнували багато підприємств целюлозно-паперової промисловості, Балахнінський комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського безперебійно постачав папером редакції обласних, міських та фронтових газет.

За роки п’ятирічок з’явилося багато нових промислових підприємств, що виробляють целюлозу, папір та картон.

Серед безмежних карельських лісів на берегах великого водного басейну височіють корпуси Сегезького целюлозно-паперового комбінату. Побудований у 1938 році, він уже давно перегнав за потужністю свого молодшого брата – первістка першої п’ятирічки – Кондопозький комбінат.

На берегах Ками, Краснокамську і Солікамську, колись великих центрах видобутку кухонної солі у Росії, на Північній Двіні – в Архангельську стали гіганти целюлозно-паперових комбінатів.

Вже в 1940 році у нас було вироблено понад вісімсот тисяч тонни паперу – вдвічі більше, ніж вироблялося в дореволюційній Росії. А до початку поточної п’ятирічки вироблення паперу порівняно з довоєнним збільшилося ще в п’ять з половиною разів. Це вже у дванадцять із половиною разів більше, ніж у 1913 році.

Друга світова війна і навала німецько-фашистських військ завдали величезної шкоди народному господарству нашої Батьківщини.

Сильно постраждала й целюлозно-паперова промисловість.