Растительные или животные волокна

Потім його опускають у ванну, наповнену спеціальним складом – каніфольним клеєм, бітумною емульсією, латексом та сушать. На наших заводах виробляють багато різних сортів шкіркартону.

З одних виготовляють устілки, з інших – підошви, третіх – підбори.

Всі вони схожі на натуральну шкіру – еластичні, міцні, водостійкі. Але вони мають один великий недолік.

На відміну від натуральної шкіри у них немає дрібних пір, через які, як по мікротрубочкам, надходить повітря і випаровується волога.

У черевику з такої штучної шкіри нога сильно потіє і швидко втомлюється. А чи не можна змусити шкіру дихати.

Виявилося, допомогла кухонна сіль.

Нещодавно московські вчені розробили промисловий спосіб виробництва штучної шкіри пористої. Шкіркартон опускають у соляний розчин, а потім промивають водою.

Розчиняючись, кристали солі залишають сліди свого перебування – міріади дрібних отворів. У нашій країні виробляється понад 50 видів картону.

І всі вони, подібно до паперу, вірно служать народу в різних галузях промисловості та побуту. До революції більшість населення нашої країни була неписьменною.

Царський уряд, який смертельно боявся революції, особливо після 1905 року, зовсім не прагнув розвитку освіти. Воно вважало невігластво і неписьменність найкращою гарантією проти революційних виступів народу.

У дореволюційній Росії тому мало випускалося газет та книжок.

Одна газета припадала на 50-60 осіб.

У 1913 році було видано лише дев’яносто мільйонів екземплярів книг і 3,5 мільйона екземплярів газет. Нічого мало було й споживання паперу.

На душу населення в Росії витрачалося не більше трьох кілограмів паперу на рік, тоді як в Англії – 22, у Німеччині – 24 та у США – 34 кілограми.