Itstore | Картонно-паперова фабрика

Але навіть із цієї мізерної кількості паперу лише одна третина йшла на друкування книг, брошур, журналів, газет та виготовлення зошитів.
Решта папір йшла на обгортку та упаковку. Не встигли прогриміти залпи крейсера Аврори, який сповістив світ початок нової ери, як у найдальших куточках нашої Батьківщини люди стали жадібно ловити вісті про революційні події.

Потрібен був папір.

Потрібно було її багато. Газети, листівки, плакати звали трудящих на боротьбу проти білогвардійців та інтервентів, роз’яснювали породу політику молодої Радянської влади.

Відбиваючись на фронтах від ворогів, Радянська влада вже з перших днів свого існування розпочала широку кампанію з ліквідації неписьменності країни.

Боротьба з неграмотністю, підвищення культурного рівня народу, розширення освіти вимагали великої кількості книжок та зошитів.

Ленін, виступаючи на 3-му з’їзді Комсомолу, у ті роки закликав молодь опанувати знання.

Комуністом стати можна лише тоді, коли збагатиш свою пам’ять знанням усіх тих багатств, які виробило людство, – говорив він. Папір ставав важливою зброєю на культурному фронті, але її мало.

У 1913 році в Росії було вироблено всього близько чотирьохсот тисяч тонн паперу, приблизно стільки, скільки зараз на рік виробляє лише Кондопозький целюлозно-паперовий комбінат. До того ж майже сорок відсотків паперу, що вироблявся до революції, було обгортковим.

Царська Росія залишила у спадок молодій Радянській республіці сто тридцять вісім целюлозних заводів та паперових фабрик. Але це були переважно дрібні, відсталі в технічному плані підприємства.

Більшість із них були напівзруйновані. Бракувало обладнання та багатьох матеріалів, без яких не можна було обійтися при виробленні паперу.

Збільшення виробництва паперу було також необхідним, як і підвищення виплавки сталі, видобутку вугілля та нафти.

На паперовій фабриці Балахни колоди з берега Волги, з води самі йдуть під пилку, розпиляні без допомоги людини повзуть у барабан, де вода миє їх, знімає кору, повзуть далі жолобом, на висоту сотні футів, утворюючи піраміди.
З цих пірамід також самі вирушають до машини, вона розтирає їх у кашу, каша тече на сукні іншої машини; а з неї опускається величезними рулонами паперу прямо на платформи товарного поїзда. Того ж року, коли перші рулони газетного паперу вантажили в Балахні на платформи, на річці Сясь, у Ленінградській області піднялися труби іншого гіганта, який почав виробляти целюлозу і постачати нею кілька десятків паперових фабрик.

У роки Великої Вітчизняної війни, коли гітлерівці захопили та зруйнували багато підприємств целюлозно-паперової промисловості, Балахнінський комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського безперебійно постачав папером редакції обласних, міських та фронтових газет.

За роки п’ятирічок з’явилося багато нових промислових підприємств, що виробляють целюлозу, папір та картон.

Серед безмежних карельських лісів на берегах великого водного басейну височіють корпуси Сегезького целюлозно-паперового комбінату. Побудований у 1938 році, він уже давно перегнав за потужністю свого молодшого брата – первістка першої п’ятирічки – Кондопозький комбінат.

На берегах Ками, Краснокамську і Солікамську, колись великих центрах видобутку кухонної солі у Росії, на Північній Двіні – в Архангельську стали гіганти целюлозно-паперових комбінатів.

Вже в 1940 році у нас було вироблено понад вісімсот тисяч тонни паперу – вдвічі більше, ніж вироблялося в дореволюційній Росії. А до початку поточної п’ятирічки вироблення паперу порівняно з довоєнним збільшилося ще в п’ять з половиною разів. Це вже у дванадцять із половиною разів більше, ніж у 1913 році.

Друга світова війна і навала німецько-фашистських військ завдали величезної шкоди народному господарству нашої Батьківщини.

Сильно постраждала й целюлозно-паперова промисловість.