Itstore | Картонно-паперова фабрика

Але навіть із цієї мізерної кількості паперу лише одна третина йшла на друкування книг, брошур, журналів, газет та виготовлення зошитів.
Решта папір йшла на обгортку та упаковку. Не встигли прогриміти залпи крейсера Аврори, який сповістив світ початок нової ери, як у найдальших куточках нашої Батьківщини люди стали жадібно ловити вісті про революційні події.

Потрібен був папір.

Потрібно було її багато. Газети, листівки, плакати звали трудящих на боротьбу проти білогвардійців та інтервентів, роз’яснювали породу політику молодої Радянської влади.

Відбиваючись на фронтах від ворогів, Радянська влада вже з перших днів свого існування розпочала широку кампанію з ліквідації неписьменності країни.

Боротьба з неграмотністю, підвищення культурного рівня народу, розширення освіти вимагали великої кількості книжок та зошитів.

Ленін, виступаючи на 3-му з’їзді Комсомолу, у ті роки закликав молодь опанувати знання.

Комуністом стати можна лише тоді, коли збагатиш свою пам’ять знанням усіх тих багатств, які виробило людство, – говорив він. Папір ставав важливою зброєю на культурному фронті, але її мало.

У 1913 році в Росії було вироблено всього близько чотирьохсот тисяч тонн паперу, приблизно стільки, скільки зараз на рік виробляє лише Кондопозький целюлозно-паперовий комбінат. До того ж майже сорок відсотків паперу, що вироблявся до революції, було обгортковим.

Царська Росія залишила у спадок молодій Радянській республіці сто тридцять вісім целюлозних заводів та паперових фабрик. Але це були переважно дрібні, відсталі в технічному плані підприємства.

Більшість із них були напівзруйновані. Бракувало обладнання та багатьох матеріалів, без яких не можна було обійтися при виробленні паперу.

Збільшення виробництва паперу було також необхідним, як і підвищення виплавки сталі, видобутку вугілля та нафти.