Помощник просветителей

Відразу після закінчення громадянської війни радянські люди дружно взялися за реконструкцію та розширення старих паперових фабрик.
Але й цього виявилося замало. Попит на папір значно перевищив вироблення паперу у роки.

Радянський уряд і партія вирішили побудувати в країні кілька великих целюлозно-паперових комбінатів.

Вже взимку 1926 року розгорнулися будівельні роботи правому березі Волги, неподалік міста Балахни. Несподівана повінь ненадовго призупинила будівництво нового комбінату.

Але незабаром паводок припинився, весняні води, що затопили будівельний майданчик, пішли геть. Не встигла підсохнути Територія будівництва, як ентузіасти вже почали закладати фундаменти заводських будівель.

Як і на багатьох інших будівлях першої п’ятирічки, роботи велися майже безупинно.

Адже надто великою була ще потреба в папері.

Ударному будівництву допомагала вся країна. Для складання та монтажу двох папероробних машин прибула група металістів із Сормова, а для їхнього пуску прибули сіточники з Красногородської та Окулівської паперових фабрик.

Надовго запам’ятали робітники нового комбінату 20 серпня 1928 року. Цього дня було отримано перші рулони газетного паперу.

Вони були відразу відправлені до Москви, в друкарню газети Правда.

Минуло чотири роки і ще три паперові машини стали постачати папером країну. До кінця першої п’ятирічки на комбінаті виробляли вже в 12 разів більше паперу, ніж вся радянська целюлозно-паперова промисловість відвантажила видавництвам і друкарням у 1928 р. А. М. Горький, який побував на Балахнінському комбінаті, із захопленням писав: десятки верст паперова фабрика Балахни, про яку хочеться говорити урочистими віршами, як про одне з прекрасних створінь людського розуму.

Там людина зразково показала, як розум, розрахунок і уява можуть змусити працювати інші сили, залишаючи людську силу вільною машиною, що тільки спостерігає, керує.

Comments are closed.